Екологічно? Не завжди. Що може переходити в їжу з паперових рушників?

Процес виробництва паперових рушників набагато складніший, ніж здається на перший погляд. Основною сировиною є целюлозні волокна, які отримують з деревини або вторинної сировини (макулатури). Щоб рушник був міцним, поглинав вологу і не розпадався в руках під час першого ж контакту з водою, виробники додають до паперової маси різноманітні хімічні речовини.

Найчастіше це смоли, що підвищують вологостійкість, засоби для зміцнення структури волокон, а також невелика кількість клею для стабілізації аркуша. У рушниках преміум-класу зазвичай використовується механічне тиснення, завдяки якому папір стає більш поглинальним без зайвої "хімії". Натомість у дешевших продуктах цю роль виконують технологічні добавки, які покращують поглинання, але водночас підвищують ризик міграції хімічних сполук під час контакту з водою, парою чи жиром. Саме тут починається тема, яка дедалі більше цікавить науковців і споживачів.

Волокна паперових рушників можуть вивільняти токсичні сполуки, що утворилися під час виробництва паперу, особливо при контакті з вологою. Команда науковців з Лейпцизького університету ще у 2016 році довела наявність 3-монохлорпропандіолу (3-MCPD) та інших хлоропропанолів у кожному з протестованих паперових рушників, доступних на ринку.

Дослідники зауважили, що виробничі процеси, засновані на застосуванні смол для підвищення вологостійкості, сприяють утворенню цих сполук. Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) підтвердило, що 3-MCPD має канцерогенну дію на лабораторних тварин, а його міграція з паперових матеріалів у їжу або на кухонні поверхні є цілком реальним явищем. 

У 2025 році ця тема знову потрапила до порядку денного профільних груп ЄС з питань безпеки харчових продуктів, які наголосили на необхідності ретельнішого моніторингу хлоропропанолів у продуктах, що контактують з їжею.

Можливо, Вас зацікавить: Цей трюк заслуговує на медаль. Нагар на прасці зникне у мить

Ще однією сполукою, яка може міститися в паперових рушниках, є формальдегід - це безбарвний газ із різким, задушливим запахом, який має високу хімічну активність. У побуті ми найчастіше стикаємося з його водним розчином, який називається формаліном. 

Його використовують у деяких процесах виробництва паперу, зокрема в матеріалах, виготовлених із вторинної сировини. Дослідження, проведені Хунаньським технологічним університетом у 2024 році, показали, що формальдегід може мігрувати у водні розчини в кількостях від 0,23 до 40 мг/кг, залежно від типу паперу та використаних добавок.

Це означає, що кожне використання паперового рушника після контакту з вологою може призводити до вивільнення невеликих порцій цієї речовини, здатної подразнювати шкіру та дихальні шляхи.

Щоб мінімізувати ризик контакту зі шкідливими речовинами, варто дотримуватися кількох простих правил:

1. Вибирайте якість: купуйте паперові рушники зі щільною структурою, без інтенсивного запаху та яскравих барвників. Вони найкраще підходять для роботи з вологими продуктами, оскільки не розпадаються і не залишають волокон на їжі.
2. Уникайте контакту з гарячою їжею: не варто накривати гарячі страви паперовими рушниками або викладати на них щойно підсмажену жирну їжу, оскільки висока температура та жир сприяють швидшій міграції хімічних сполук.
3. Альтернативні варіанти: для витирання овочів чи фруктів можна використовувати бавовняні або лляні рушники, які легко прати. Також існують бамбукові рушники багаторазового використання - вони більш екологічні та безпечні для здоров’я.
4. Свідомий вибір: шукайте на пакуванні сертифікати (наприклад, FSC або спеціальні маркування для продуктів, що контактують з їжею), які гарантують вищі стандарти безпеки виробництва.

Паперові рушники - це зручність, від якої важко відмовитися. Проте усвідомлення того, що саме ми приносимо в свою кухню разом із черговим рулоном, дозволяє приймати більш виважені рішення задля здоров’я всієї родини.