Смачно та корисно, але не для всіх. Кому не варто їсти щавель?

Почнемо з корисних властивостей щавлю. Ця рослина містить  вітаміни: С, А, Е та мінерали, такі як калій та залізо. Крім того, щавель має у своєму складі клітковину, яка підтримує роботу травної системи.

Щавель має протигрибкові та антибактеріальні властивості. Крім того, він зміцнює імунітет. 

Ця рослина також має очищувальну дію. Тому її використовують у фітотерапії для підтримки лікування запалень верхніх дихальних шляхів.

Щавель має антиоксидантну дію, він допомагає боротися з вільними радикалами в організмі, затримуючи процес старіння. 

Він також підтримує природну детоксикацію організму і може діяти як м'який сечогінний засіб, сприяючи виведенню зайвої води та токсинів.

У щавлевий суп недарма додають яйця - наявність білка та корисних жирів допомагає збалансувати щавлеву кислоту, яка  міститься у рослині. В надлишку ця кислота може створювати навантаження на нирки. Саме через наявність щавлевої кислоти деяким людям варто утриматися від вживання щавлю. 

Щавлева кислота (оксалова кислота) - це органічна кислота, яка природним чином міститься в багатьох рослинах, зокрема в щавлі, шпинаті, ревені, буряку, какао, арахісі, деяких фруктах та ягодах. У помірних кількостях вона може бути корисною, допомагаючи виводити деякі шкідливі речовини з організму та підтримувати м'язовий тонус. Однак у великих дозах або при певних станах здоров'я щавлева кислота може становити небезпеку.

Ось основні небезпеки, пов'язані з щавлевою кислотою:

• Утворення каменів у нирках: щавлева кислота в організмі може зв'язуватися з кальцієм, утворюючи нерозчинні солі, відомі як оксалати кальцію. Ці кристали можуть осідати в нирках і сечовивідних шляхах, утворюючи камені. Оксалатні камені є найпоширенішим типом каменів у нирках і можуть викликати сильний біль, кровотечу, інфекції та навіть ниркову недостатність.
• Вимивання кальцію з організму: оскільки щавлева кислота зв'язується з кальцієм, вона може перешкоджати його засвоєнню, а також виводити кальцій з організму. Це може призвести до дефіциту кальцію, що негативно впливає на здоров'я кісток та зубів.
• Подразнення шлунково-кишкового тракту: у великих дозах щавлева кислота є їдкою і може викликати подразнення слизових оболонок рота, горла, стравоходу та шлунка. Це може проявлятися печією, нудотою, блювотою (іноді з кров'ю) та іншими симптомами розладу травлення.
• Вплив на засвоєння заліза: хоча щавель містить залізо, щавлева кислота може перешкоджати його ефективному засвоєнню організмом.
• Біль у суглобах: у деяких випадках відкладення оксалатів можуть викликати біль у суглобах.

Вам буде корисно: Він чудово очищає кишківник і майже не містить калорій

Людям з проблемами нирок та сечокам'яною хворобою: щавлева кислота може сприяти утворенню каменів у нирках та сечовивідних шляхах. Після вживання цієї рослини можуть посилитися дискомфортні відчуття, тобто часте відвідування туалету, біль і печіння під час сечовипускання та дискомфорт внизу живота. Якщо у вас діагностовано сечокам'яну хворобу або були випадки утворення каменів, щавель слід виключити або вживати з надзвичайною обережністю.

Людям з подагрою: подагра - це захворювання, пов'язане з порушенням обміну сечової кислоти. Щавлева кислота може погіршувати стан при подагрі, оскільки вона може сприяти накопиченню сечової кислоти в організмі та відкладенню її кристалів у суглобах.

Людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту: треба бути обережним тим, хто страждає на гастрит з підвищеною кислотністю, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Висока кислотність щавлю може подразнювати слизову оболонку шлунка та погіршувати стан при цих захворюваннях, викликаючи біль, печію та дискомфорт.

Людям схильним до алергічних реакцій: алергія на цю рослину зустрічається рідко, але може виникнути. Це проявляється у вигляді висипу, набряку рота, сльозотечі, лихоманки та блювоти. Тим, хто підозрює у себе алергію на щавель, слід звернутися до фахівця і здати ретельні аналізи.