Ніжний, поживний і недорогий. У Сілезії його готували для людей похилого віку, хворих і дітей

Вармушка - це регіональний суп із Сілезії, відомий також під іншими назвами - гермушка (germuszka) чи бєрмушка (biermuszka). Хоча сьогодні ці назви звучать застаріло, ще кілька десятиліть тому страва була абсолютно природним елементом щоденного раціону. 

Цікаво, що рецепти таких хлібних супів можна було знайти у старих кулінарних книгах ще з початку XX століття і навіть раніше. Їх описували як легкі, поживні страви, корисні при виснаженні, які готуються з найпростіших інгредієнтів.

Різноманітність назв вармушки не є випадковою і чудово демонструє культурне підґрунтя сілезької кухні. Усі ці назви походять із німецької мови, яка протягом століть сильно впливала на місцеву говірку. Друга частина назв "-мушка" походить від слова Muß, що означає "куліш", щось розварене, кашоподібне, тобто страву м’якої, густої консистенції.

Перші частини назв також багато говорять про давні способи приготування: "гер" походить від gar/garen (розварювати), "вар" - від слова "варити" (warzyć), а "бєр" іноді пов’язують із додаванням пива (нім. Bier) або груш (нім. Birne). Так виникли гермушка, вармушка або бєрмушка. Колись це були різні варіанти простих хлібних супів, проте сьогодні всі ці назви стосуються однієї й тієї самої страви.

Вармушка - один із кількох регіональних хлібних супів, відомих на Сілезії. Поряд із водзьонкою (wodzionka) чи шнелькою (sznelka), вона є прикладом економної, але поживної кухні. Її готували із залишків черствого хліба, води, яєць та спецій, а її завданням було не лише втамувати голод, а й зміцнити організм. 

Вармушка густа, має консистенцію кулешу, завдяки чому насичує навіть невелика порція. Водночас вона залишається лагідною для шлунка, легкозасвоюваною та дієтичною.

Класичний варіант готується надзвичайно просто. Хліб варять у воді доти, доки він повністю не розпадеться. Потім суп заправляють збитим яйцем. Також не можна забувати про сіль та кмин. Саме кмин відіграє тут важливу роль - він не лише додає аромату, а й сприяє травленню, що завжди цінувалося в народній кухні. Вармушка була стравою, яку можна було приготувати швидко, без зусиль і без необхідності купувати дорогі продукти.

З часом з’явилося більше варіантів цього супу. У деяких родинах його подавали на сніданок із додаванням молока, щоб він був делікатнішим і поживнішим. Популярними були також версії зі сливами, яблуками чи грушами, які надавали страві солодкуватого смаку. У більш вишуканому виконанні додавали келих вина та ложку сметани, що перетворювало вармушку майже на десертну страву. Незалежно від додатків, вона завжди залишалася символом регіональної сілезької кухні.

Вам може бути корисно: Підтримує роботу щитоподібної залози, кровоносної і травної систем. Додавайте в супи і салати

Це суп, який роками подавали під час хвороб для зміцнення сил. Про нього говорили як про "суп для хворих", бо він допомагав відновитися після ослаблення і не обтяжував травну систему. 

Він м’який, не подразнює шлунок і водночас ефективно насичує. Тому він ідеально підходив для меню літніх людей, дітей та жінок після пологів. Сьогодні вармушка може стати цікавою пропозицією для тих, хто шукає легку, просту страву або хоче повернутися до традиційних сілезьких смаків.

Інгредієнти:

• 2 літри води
• 6 скибок хліба на заквасці (приблизно 250 г)
• 1,5 чайної ложки кмину
• 1 чайна ложка солі
• 2 великі яйця 
• 2 столові ложки вершкового масла (82%)

Хліб наріжте дрібними кубиками. Покладіть у глибоку каструлю та залийте холодною водою. Всипте кмин і сіль. Перемішайте і варіть доти, доки хліб повністю не розвариться.

Збийте яйця. У киплячий суп влийте яєчну суміш тонкою цівкою, постійно помішуючи. Має вийти щось на кшталт "затірки". 

Зніміть каструлю з вогню і додайте у теплу вармушку вершкове масло. Перемішайте і дайте трохи "відпочити". Смачного!